МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Анотація

Констатовано, що в зарубіжних країнах громадянський контроль розглядається в світлі взаємодії та взаємовпливу громадськості та її інститутів на державну владу і її посадовців, позитивність такого співробітництва, напрямки діяльності громадськості на державний механізм влади. Зазначено, що в різних країнах світу до суб’єктів громадського контролю  відносять фізичних осіб та громадські організації. Однак ними також можуть бути  громадські ради та  наглядові ради трудових колективів, громадські ради з питань планування територіальних громад, громадські ради з питань бюджету, громади у виборі комісарів поліції та діяльність комісії з питань поліції та злочинності. Суб’єктами громадського контролю можуть виступати більшість учасників суспільних відносин, що не  наділені державно-владними повноваженнями.

Розкрито форми здійснення громадського контролю за  державними органами і діяльністю посадових осіб. Визначено як основні із них безпосередньо громадський контроль, громадський моніторинг, громадські слухання, громадські ради, громадська експертиза, інститут омбудсмена, громадська перевірка, громадське розслідування, журналістське розслідування, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування, заслуховування звітів про результати роботи. Такий висновок   здійснено на основі відповідного досвіду США, Канади, Франції, Іспанії, Бельгії. До інноваційних форм громадського контролю віднесено: реєстрація помилок службових осіб,   їх навмисних та випадкових порушень чинних правил та наслідків цього, заохочування позитивних дій посадових і службових осіб, адміністративне оскарження дій та актів органів місцевого самоврядування, служба цивільного захисника. Вказано на таку відносно нову форму контрою як цивільний контроль за внутрішньою і зовнішньою безпекою. Він широко використовується щодо контролю за збройними силами. Зауважено, що громадський контроль може бути як зовнішній, так і внутрішній. Наведено їхні визначення. Зроблено висновки про необхідність перейняття ефективної зарубіжної практики для України.